Карлівська міська громада
Полтавська область, Полтавський район

АНДРІЙ КСЕНЖИК: «КАРТИНУ ІЗ ЗОБРАЖЕННЯМ КОЗАКА КУПИЛИ У НЬЮ-ЙОРКУ»

Дата: 24.09.2019 13:15
Кількість переглядів: 1293

21 вересня упродовж усього дня Карлівка урочисто відзначала своє 288-річчя. Із-поміж низки святкових заходів увагу багатьох карлівчан  привернула дебютна виставка самобутнього художника Андрія Ксенжика, що відбулася у районному будинку культури.  

Фото без опису

Під музику віртуоза гри на інструментах народів світу Петра Сухомлінова юні і дорослі наші земляки переглядали картини, на яких вабили око краєвиди та миті  з побуту наших предків.  Міський голова Олександр Наконечний подякував художникові за творчість та запевнив, що підтримуватиме його і сприятиме популяризації його робіт та організації виставок на рівні області. Митець погодився в  інтерв’ю розповісти про свою творчість.

- Андрію Миколайовичу, Карлівка – Ваше рідне місто?

- Так, я тут народився і зріс, закінчив другу школу, потім, відслуживши в двох арміях  (радянській та  українській), повернувся додому. Оскільки з дитинства мріяв стати художником і закінчив курси художників-оформлювачів, то хотів працювати за фахом. Проте на той час ця професія вже стала незатребуваною. Довелося заробляти на життя вантажником, підсобним робітником, а у вільний від роботи час писав картини. Часто зверталися до мене друзі чи знайомі з проханням  намалювати щось на замовлення. Поступово моя творчість переросла в основний вид діяльності, з 2000 року займаюся лише художньою справою.

- Звідки бере початок любов до малювання?

- Я  малював із дитинства. Батьки казали, що в роду художників ніколи не було. Мріяв не про велосипед, як мої ровесники, а про альбом і фарби. Перші мої роботи – портрети найрідніших людей, мами і тата. Хоча тоді до справжніх портретів їм було далеко. Потім, коли батьки купили олійні фарби, я намалював на дошці пейзаж – «Старий ліс». Ця робота і досі у мене зберігається як перший крок у світ художньої творчості та живопису. У школі любив уроки малювання. Проте ґрунтовну теорію і практику вивчив на курсах. Пишу картини олійними фарбами, в основному це пейзажі, натюрморти. Останнім часом зацікавився українським народним побутовим жанром,  портретами. Ідеї черпаю із життя – навколо така краса, також іноді на створення картин надихають світлини, переглядаю репродукції картин відомих художників в інтернеті. Люблю весну і літо, осінь чомусь навіває смуток…

- Чи можете назвати вітчизняних художників, з яких берете приклад, чия творчість Вам близька по духу?

- Серед майстрів пензля, якими захоплююсь, - Антон Манастирський, Петро Левченко та Микола Пимоненко. Прикро, що через політичну пропаганду ми не знаємо цілу плеяду митців-земляків, вони для нас залишаються фактично невідомими через культурне засилля  Росії. Прикро, що своїх не знаємо…

- Як ставляться рідні до Вашого захоплення, адже воно вимагає чимало часу  та ресурсів?

- Рідні мене підтримують. Порадницею і моїм є натхненням є дружина Інна. Вона першою бачить роботи, висловлює свою думку, іноді критикує та підказує. Бути художником нині нелегко, як і в давні часи. Потрібно придбати і полотно, і фарби, і рамки для картин та ще багато чого для творчості. Пишу в основному на продаж та на замовлення, але на життя цього не вистачає, доводиться шукати підробіток. Іноді шкода віддавати свої роботи. Я ніколи не стежив за часом, як працюю над черговою картиною. Можна написати її за день, коли багато дрібних деталей і невеликими мазками, то пишу тиждень або й місяць. Буває, створю картину, але чогось ніби не вистачає. І не купують. Минає час, гляну «свіжим оком», додам якусь деталь – і вона одразу знайшла свого поціновувача.

- Ви брали участь у художніх виставках? Чи експонувалися Ваші роботи у  мистецьких закладах?

- Ні. Я познайомився із художниками Полтави. Продавав свої картини у Києві. Було й таке, що зустрів у столиці жінку, якій полтавський реалізатор перепродував мої картини. Проте виставка моїх робіт у рідному місті є дебютною. Я дякую за її організацію міській раді та особисто міському голові Олександрові Наконечному за підтримку.

-  Хто є замовниками Ваших картин?

- Картина – це  бажаний подарунок на день народження,  під час зустрічі гостей тощо. Тому часто звертаються саме з такими замовленнями як земляки, так і люди з Полтавської області, всієї України. Якось товариш розмістив оголошення про мої роботи на сайті, то придбали картину, де зображено козака на коні, мешканці Нью-Йорка. Я не хочу продавати свої картини дорого, в середньому робота 50 Х 70 см коштує 1 тис. грн. Іноді прикро, що не доплачують знайомі за роботу, мовляв, не ображаєшся, свої люди. Але я ж розраховував на певну суму. Це робота, витрачені  сили, ресурси і час. Іноді на замовлення роблю ліпнину. Це вже робота скульптора, але мені до душі. Так, я оформив кафе біля будинку побуту у стилі «Старе європейське місто».

- Говорять, що Ви є автором портрета Степана Бандери, який прикрашає кабінет міського голови?

- Це справді так. То моя робота на замовлення. Загалом писати портрети історичних осіб – справа дуже невдячна. Якось написав я після перегляду фільму про Богдана Хмельницького картину, виставив  на сторінці у Фейсбуці. Дехто побачив, що мій герой схожий на Ступку, дехто став закидати, що я скучив за Росією, пропагую її ідеї. Степан Бандера – неоднозначна історична постать, хоча задля противаги тому, що діється на сході країни, може, й потрібні саме такі лідери. Я не хочу нікого конкретно прославляти в живописі. Навіть ті самі козаки, окрім того, що боронили рідну землю, були ж і розбійниками, здійснювали походи на Туреччину. Усе неоднозначне, має плюси і мінуси. Іноді люди, які живуть в Україні і говорять російською мовою, люблять рідну землю і прагнуть змін більше, ніж псевдопатріоти. Україна – для всіх, хто її поважає, вона, безумовно, має своє героїчне минуле і сьогодення.  

- Поділіться, будь ласка, своїми творчими планами?

- Я хочу продовжувати працювати над картинами, де зображувати наших предків у національних костюмах. Є в цьому особлива енергетика. А для того, щоб утримувати родину, планую навчитися працювати з комп’ютерними програмами, щоб створювати на замовлення вивіски чи візитки. Моє життя – то творчість, направляю її в різні напрямки.

 Інтерв’ю записала Ірина МАРТИНЮК.

Фото без опису

Фото без опису


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Створення нового проекту

Ви можете вказати варіанти відповідей для голосування, якщо це потрібно.

Додати файл
Додати файл
Додати файл
Додати файл
Увага! З метою недопущення маніпуляцій суспільною думкою редагування ТА ВИДАЛЕННЯ даного проекту після його збереження буде не можливим! Уважно ще раз перевірте текст на предмет помилок та змісту.

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Авторизація

УВАГА!

Шановні користувачі нашого сайту. В процесі авторизації будуть використані і опубліковані Ваші:

Прізвище, ім'я та по батькові, Email, а також регіон прописки.

Решта персональних даних не будуть зберігатися і не можуть бути використані без Вашого відома.

Погоджуюсь на передачу персональних даних