Шарпар Олександр Олександрович
Шарпар Олександр Олександрович, 20.10.1989 р. - 09.09.2025 р (35 років)
Шарпар Олександр Олександрович народився 20 жовтня 1989 року в місті Єнакієве Донецької області. У п’ятирічному віці разом із родиною переїхав до Чутівського району в село Розпашне, де навчався в школі та зростав.
Здобув професію водія категорії «С». Трудовий шлях розпочав у Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Ніка», працюючи водієм автотранспортних засобів.
У 2017 році переїхав до міста Карлівка, де одружився та працював водієм у ТОВ «Торговий дім Докучаївські чорноземи Карлівщини». З 2019 року працював водієм у ТОВ «Вікоіл ЛТД». До початку повномасштабної війни також працював за кордоном далекобійником.
У мирному житті Олександр був щирою, доброю та світлою людиною. Завжди допомагав і підтримував тих, хто цього потребував. Мав багато друзів і товаришів, адже вмів цінувати дружбу та залишав після себе тепло. Був чудовим сином, люблячим чоловіком та турботливим батьком своєї доньки. Родина була для нього найбільшою цінністю та гордістю.
З початком повномасштабної війни став до лав територіальної оборони. У червні 2022 року добровільно став на захист України.
Проходив службу на різних напрямках. Спочатку ніс службу в місті Одеса на радіолокаційній станції. Згодом став оператором безпілотних літальних апаратів та виконував бойові завдання на Запорізькому, Донецькому та Харківському напрямках. Брав безпосередню участь у бойових діях, забезпечуючи розвідку та підтримку підрозділів. Мав статус учасника бойових дій. Серед побратимів був відомий за позивним «Колобок».
Молодший сержант Шарпар Олександр Олександрович обіймав посаду командира відділення управління штабу взводу управління самохідного артилерійського дивізіону військової частини А4941.
За особисту мужність і відвагу був нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня від Президента України.
09 вересня 2025 року героїчно загинув в населеному пункті Васильцівка, Харківської області, Куп’янського району, до останнього залишаючись вірним Україні.
У Героя залишилися дружина, донька та мати, для яких він назавжди залишиться найріднішою людиною, опорою і гордістю.
Його життя — приклад сили духу, честі та безмежної любові до родини й Батьківщини.
Світла пам’ять і вічна шана Герою України.
