Карлівська міська рада
Карлівський район, Полтавська область

Почесні громадяни

 

 Підгорний Микола Вікторович

Державний і партійний діяч, двічі Герой Соціалістичної Праці (1963, 1973 рр.), 

Народився 18 лютого 1903 р. в Карлівці Костянтиноградського повіту Полтавської губернії.

З 1917 року працював слюсарем механічних майстерень, секретарем Карлівського комсомольського осередку; в 1921 – 1923 рр. – секретар Карлівського райкому комсомолу. В 1926 році закінчив рабфак.  Після закінчення в 1931 році Київського технологічного інституту харчової промисловості працював на підприємствах  цукрової промисловості, а з 1937 – 1939рр. – заступник головного інженера Вінницького, потім -  головний інженер Кам’янець-Подільського обласного цукротресту.  В 1939 – 1940 і 1944-1946 роках – заступник наркома харчової промисловості Української РСР.   В 1940-1942 роках – заступник наркома харчової промисловості СРСР.

У 1942-1944 роках – директор Московського технологічного інституту харчової промисловості. Після звільнення території України від німецьких окупантів Підгорний був уповноваженим уряду СРСР та уряду України, приймав участь в організації постачання населення продуктами в звільнених районах, в налагодженні роботи підприємств харчової промисловості, відновленні зруйнованого народного господарства республіки.

З 1944 по 1946рр. – заступник наркома харчової промисловості УРСР.

У 1946-1950 роках – постійний представник Ради міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки.

У 1950-1953 роках – перший секретар Харківського обкому Комуністичної партії України; з 1953 року – другий секретар;  1957-1963 рр. – перший секретар Центрального Комітету Комуністичної партії України.

В 1963 році – секретар Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу. У 1965 – 1977 роках – Голова Президії Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

Депутат Верховної Ради СРСР 4-9-го скликань. Депутат  Верховної Ради УРСР 2-6-го скликань.

Нагороджений 5-ма орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями а також високими державними нагородами Народної Республіки Болгарії, Монгольської Народної Республіки, Чехословацької Соціалістичної Республіки та Фінляндії.

Помер 11 січня  1983 р.

 

Соловйов Василь Васильович

 

Народився  12 березня 1926 року в м. Сталіно (нині м. Юзівка) Донецької області. Його батько, Соловйов Василь Максимович, учасник першої світової та громадянської воїн, кавалер Георгіївських хрестів, з 1921 по 1955 рр. працював в системі охорони здоров’я. Помер батько в 1957 році. Мати – домогосподарка, померла у 1966 року.

У 1939 року  закінчив 5 клас.

З 1940 по 1941рр. працював учнем розмітчика по металу металургійного заводу м. Донецька.

З 1941 по 1943 рр. був на окупованій території.

10 вересня 1943 року разом з братом Михайлом добровольцем пішов на фронт. Брав участь в боях під Запоріжжям в складі 301 стрілецької дивізії. Брат загинув.  Був поранений та контужений. Після лікування в шпиталі  служив в артилерії. Закінчив війну в  Будапешті. Демобілізований на відбудову Донбасу.

З 1945 по 1948 рр. за наказом воєнкомату працював викладачем військової справи  та фізвиховання в НСШ № 32 м. Донецька.

З 1949 року навчався в спецшколі тренерів м.Харкова, яку закінчив  з відзнакою 1951 року.

Призер першості УРСР з багатоборства ГТО 1950 року (м. Харків).

З 1951 по 1953 рр. працював викладачем фізичного виховання Донецького гірнично-збагачувального технікуму та  навчався на заочному відділенні КГІФКІС.

З 1953 по 1959 рр.працював викладачем і тренером Палацу піонерів ім.Горького.

Протягом 1946- 1956 рр. був багаторазовим чемпіоном та рекордсменом Донецької області з легкої атлетики та багатоборства (жердина, спис), учасником збірних команд з легкої атлетики, гімнастики, лижного спорту. Брав участь у двох матчах по футболу на першість СРСР за команду „Шахтар”.

З 1959 по 1967 рр.працював викладачем і тренером Донецького совхозу – технікуму.

З 1967 по 1974 рр. працював старшим тренером з легкої атлетики  Донецької облради „Динамо”.

З 1974 по 1988 рр. працював директором і старшим тренером ДЮСШ  ДСО „Авангард”.

З 1988 по 1992 рр. працював робітником стадіону, потім – сторожем табору відпочинку Карлівського машинобудівного заводу.

З 1992 по 2001 рр. працював тренером з легкої атлетики в ДЮСШ м. Карлівки.

Має нагороди : Орден Вітчизняної війни, медаль „За мужество”, загалом – 18 медалей і знаків.

Має звання : Заслужений тренер України, Суддя по спорту Національної категорії.

Разом з дружиною Шарко Алою Іванівною прожив в парі 52 роки, виховав сина та двох доньок, які подарували трьох внуків, внучку, правнучку. Помер 11 червня 2016 року.

 

Смородінова Тамара Іванівна

 

Смородінова Тамара Іванівна народилася 2 серпня 1934 року в селі Коваленківка Кобеляцького району Полтавської області в селянській сім’ї. Вишивати навчилася ще в дитячі роки від своєї бабусі Ольги Омелянівни та матері Галини Іванівни Іщенків. Освіта середня технічна.

14 років пропрацювала завідуючою виробництвом на Карлівському хлібозаводі, наступні шістнадцять – завідуючою відділом кадрів меблевої фабрики. Весь час була у вирі громадської роботи.

Нині вільний час присвячує вишиванню. Свій досвід передає молодому поколінню, має учнів, бере участь у проведенні уроків народознавства. Впродовж двох десятиліть очолює любительське об’єднання народних умільців «Господарочка», що працює при районному Будинку культури.

Роботи Т.І.Смородінової експонувались на республіканських, обласних фестивалях. Вона неодноразовий дипломант виставок

народного мистецтва на обласних святах «Маріїна долина» (смт Чутове)  та «Воскресни, писанко!» ( м.Карлівка).

Впродовж десятиліть численними подяками і грамотами відзначалась майстриня за наслідками участі у Сорочинському ярмарку та районних культурно – мистецьких заходах.
ЇЇ вироби є частиною  приватних колекцій в Канаді,  США, Болгарії, Німеччині, Голландії, Росії.

Має звання «Заслужений майстер народної творчості України».